Вільні люди

У 2004 наш бізнес вже стартував з повного нуля. Так часто говорять, але мій «нуль» був не тільки в грошах. Я розпочинала зовсім нове життя. У животі була третя дитина. Тоді ми займалися транспортними перевезеннями. І я дуже вдячна тому непростому часу і, особливо, собі та рідним за те, що ми пройшли його разом і стали сильнішими.

«Мене звати Фелікс Волков, я підприємець, інвестор, девелопер-початківець. У бізнесі майже два десятки років. Рано почав — одразу після університету. Перша справа була у телефонії, потім — провайдер, франшизи, магазини. Були великі здобутки і складні моменти, але все це досвід. За ці роки я пройшов через багато криз: перший Майдан, фінансовий спад 2008 року, особисті втрати, наступний Майдан, війна 2014 року, ковід, повномасштабне вторгнення. Кожне випробування ламало бізнес-моделі, але водночас спонукало шукати нові рішення. Це був шлях від успіху до невдачі і знову до успіху. Я ніколи не втрачав віри — ні в себе, ні в моїх людей, ні в країну.

«Я прийшла бренд-менеджеркою в невелику локальну компанію. А сьогодні ми — «Кей Ті Косметикс», один із найбільших виробників косметики в Україні, з чотирма відомими брендами: Mr.SCRUBBER, HOLLYSKIN, SOLIDENT, BARBER BLEND. І кожен із них має свою історію, свого клієнта, свій характер. А я тим часом виросла до заступниці директора. Нині кожен день — маленький виклик, і я справді отримую від цього задоволення. Подобаються виклики, нові шляхи, які до того не прокладалися ніким. Кожне нове завдання — як пазл: я бачу логіку, бачу напрям, бачу результат.

«Дівчатка у дитинстві не часто мріють стати директорками металургійного заводу. От і в мене спочатку не було таких планів. За освітою я — економістка, але виробництво поступово закохало в себе. Поступово здобувала управлінський досвід в промисловості. Спочатку це були бетонні паркани. Потім — лиття для штучних ялинок. На «Волиньсталь» я прийшла як заступниця керівника. Через рік тодішній директор виїхав за кордон — і мені запропонували його місце.

«Меблями я займаюся з вісімнадцяти років. Чомусь завжди відчував — це моє. Ще в технікумі малював у зошитах шафи та кухні. Потім пішов на стажування на меблеву фабрику — там і залишився. Вчився всього. Все міг руками зробити. Сам підрізав, сам клеїв, сам віз бусом, сам ставив шафку. Було діло. Все в мене виходило, як треба, і мене постійно підвищували.

«Я народився й виріс у селі, батько тримав невеличке коров’яче стадо. Усе моє життя — із землі, з поля, з ферми. Спершу працював у колгоспі, потім, коли все почало валитися, пішов у бізнес — заготовляв худобу. Але настав момент, коли громада запропонувала мені зайнятися цією ділянкою. Була вона чагарником — необроблена, покинута. Я погодився. І почав вкладати: в техніку, у будівництво, в землю.

«Так сталося, що всі у моїй родині серйозно займаються фінансами — гарно розуміються на цифрах, моделях, прогнозах. Завжди здавалося очевидним, що і я піду цим шляхом, а моє майбутнє — у світі грошей та інвестицій. Мене до цього системно готували. Я навчалася за кордоном в Іспанії, стажувалася в Гонконзі. Але, коли мені було лише вісімнадцять, життя вирішило інакше. І я теж.

Місяць тому Банк Львів долучився до ініціативи фермерського господарства «Беррі Прикарпаття». Під час акції «Поле Перемоги», що відбулася поблизу Івано-Франківська, учасники заходу висадили 10 тисяч саджанців суниці, кошти від продажу ягід підуть на підтримку родин військових.

Літо закінчилося, але ми не сумуємо! Адже провели його плідно. Малий та середній бізнес не відпочивав: будував, створював, запускався. Так, у серпні у Львові на вулиці Шевченка відкрили свої двері відразу два нових гастрозаклади — Gazda і Budzini. Банк Львів підтримав проєкт, надавши фінансовий кредит швидко та на вигідних умовах.